На жаль згорів у мене відгук по першоджерелі, візуальній новелі, єдине що по пам'яті коротко зазначу:

- Персонажів, вони практично всі гарні та їх поступово всіх розкрили.

- Реально витриману атмосферу темного міського фентезі з купою жорстокостi та не драмою заради драми!

- Розкриття багатьох нюансів (є та розвиток), того, чого не було ні в анімe, ні в манзі. Як приклад, не міг ніяк зрозуміти, чому Арквейд гине й виживає в кінці манги і Шикi Тоно її з Сіель знаходить, хоча говорилося, що зі смертю Роа і вона мала представитися. Насправді ж Арквейд вижила, бо Роа помер і сили які він у неї вкрав

- їй повернулися, а Сіель стала простою людиною. Можливо це і в манзі, наприклад, було, але не пам'ятаю ці нюанси.

- дуже придатна текстова складова. - Один із небагатьох якісних вампірських творів у японців.

- Цікавий, закручений сюжет із безліччю розгалужень (у яких за різні помилки буде плата), сама історія теж загалом із різними поворотами. Це все працювало, незважаючи на те, що знав ті чи інші нюанси, дрібниці тощо.

Загалом цього вистачить, хоча можна було трохи більше написати, але не хочу. Оцінка максимальна і це була моя перша візуальна новела, коли першою мангою був "Клеймор", а перше ранобе про "Icторii Харухi Cудзумii"=/

Ps
Мангу свого часу теж прочитав. Відмінна топова річ, тільки даремно аніме до того дивився, через це багато сприйнялося не так добре, як могло, тому що - це явно сюжетний твір.

pss хочеться ще один цікавий нюанс відзначити. У візуальній новелі найбільше сподобалася найімовірніше Арквейд (хоча там усі дівчата виглядали симпатично, тому що рут Акіхі і Шикi Тоно так собі в ньому виглядав=/), коли в манге Сіель виглядала краще за всіх інших (кумедна та трагiчна вона, хоча всi трагiчнi), а в анімe такою була Акіха через свою таємничість. Ну, а Тоно Шики скрізь був гарний, добрий чоловічий персонаж, гроза типових ояшів...

Вийшов більше не відгук по манзі, а порівняння оній з аніме, але що є, тобто слід було все ж спочатку братися за першоджерело або цю мангу.

Почну з того що відмінності були відразу ж на обличчя, то був на всю увагу: Арквейд інша, вона веселіша і більше посміхається. Після першої зустрічі та результату в ній, вона в аніме при другій Шикі усміхалася, ага. Коли в аніме була серйозна (мені серйозна більше зайшла. Насправді вони просто різні і у кожного з цих образів свій шарм) і тепер зрозумілий її характер у Карнавальному Фантазмі. Також більш зрозуміло, чому Юмідзука (до речі кажучи, вона була прониклива, коли на початку щось точково сказала про Шикі та його стан справ, вже не пам'ятаю) у Шикі закохалася свого часу (хоча можливо даний момент був і в адаптації, вже не пам'ятаю), а з іншими все ще й в аніме було більш-менш зрозуміло. Проте з перших розділів виразно видно наскільки більше в манзі подій (чому просто слухаєш), різного роду розкриття різних елементів та іншого. Теж саме і з подачею – вона інша.

Мальовка.

Що ж, вона дуже гарна, а часом і зовсім вражає глибиною промальовування тих чи інших елементів, нехай на той час - краще звичайно ж бачив + часто постановка (екшна в цьому відношенні вистачало і його було набагато більше ніж в адаптації. Крім того, що він був масштабнішим. Коротше фан від цього часто ловив, чого тільки варта битва Акіхі і Сіель) і подача багато що вирішує. Наприклад, як на початку одна зі служниць Акіхі витирала вікна, було чітко видно, як було промальовано небо і хмари на ньому, а вже як була ніч промальована, якою було в достатку... всі ті об'єкти, нічні дерева, архітектура, місця бійні (і т.д.), виглядали дуже ок, хоча при денному світлі теж були гарні плани, наприклад, як промені сонця пробивалося крізь листя дерев. Те саме і з різного роду бляхою, з розчленовуванням - це теж все було на високому рівні.

Персонажі.

Ну це, напевно, головна прикраса даного твору. Подобалися їхні реальні проблеми, дилеми, страхи та мотивації – це все не було висмоктано з пальця, причому вони всі драматичні + за їхніми взаємини теж було цікаво та цікаво спостерігати. Хоча здивувався, що Акіха з Арквейдом так і не познайомилися. Причому хотілося щоб у тієї ж Акіхи було часу більше, нехай місцями її просто з різних боків розкривали, як і служниць, у них більше часу було, ніж в аніме. Хоча знав, що таке буде і все ж ні в якому порівнянні з візуальною новелою, ось там усіх з усіх боків розкрили. Проте недаремно свого часу Акіху, Тоно Шикі, Сіель і Арквейд поставив у самий топ, забігаючи на перед, можливо крім Шикі найбільше в манзі мені зайшла Сіель (думав, що сподобається найбільше Акіха, як це було з адаптацією) , Що було ... досить несподіваним. Коротко за головними персонажами:

Прода.

В аніме Арквейд Брюнстад була суворішою, похмурішою, ну серйознішою так точно, ніж у манзі, - ось цього моменту не очікував побачити. Взагалі її стосунки і Шикі мені нагадали чимось віддалено роман Віконії ДеВір і мгг у "Baldur’s Gate II: Shadows of Amn", коли мгг вчив її всьому новому і їй не відомому (вона чужа була світові під сонцем), тут теж саме, як Арквейд тішилася всяким дрібницям і самим дрібницях життя про які не знала і знати не могла, бо була створена для іншого (кумедно, адже в адаптації парк розваг пішли цілим гуртом, а не тільки як це тут було, що розважалися лише Шикі і Акрвейд. Насправді в аніме цей похід у парк мені тоді зайшов і підлив олії у вогонь деякими інтригами). І це інше виразно розкрили у її передісторії. Її роль, ціль, справжнє призначення. Її створили як зброю зі знищення вампів (мертвих апостолів) у 12-му столітті, коли ті сильно розбушувалися і ситуація все ж таки прожовжалась… Ну і запам'ятався момент, який був дуже романтишний, коли між нею і Шикі мало не трапився секас прямий на вулиці. Вона випадково його своїми містичними очима зачарувала - «я випадково побачив твої містичні очі. Багато різних емоцій показано, чого тільки варті її спрага крові (яку не так суворо в адаптації подали), потяг та різні переживання.

Шикі Тоно мені і так подобався в аніме (до речі, не пам'ятаю момент, що у нього рана на грудях в адаптації відкривалася, тут же часто це траплялося, чому мені щось нагадав цей момент з майбутнього, не важливо), своїми живими реакціями, характером , поведінкою тощо (Питаннями приміром, часом риторичними), то тут він місцями ще більше зайшов, він куди краще в деяких аспектах, впертий, цілеспрямованість є. Нехай під кінець він неправдоподібно відпалив, з такими травмами (Роа йому руку нафіг відсік), хоча то, що в нього глибокий зв'язок з Акіхою в плані енергії, можливо це сприяло його такому швидкому одужанню або тому, що він хоч якось прийшов до тями і кондиції, від яких міг не тільки ходити, а й битися. Ну і як дико виглядав момент, коли Шики без криків та іншого, в тиху підійшов зі спини до Неро Хаосу і хотів зі стелсу його вбити… нехай і не вийшло. Вже забув колись подібне востаннє бачив + був також момент, як Шики посміхався над Аріхіко та його мавпництвом, так… зараз би такого побільше) + саме побоїще в парку (не тільки) виглядало переконливо, як і сам Шики, який приймав у цьому далеко не остання участь.

Прода.

Теми/мораль або просто висмоктав з пальця, не важливо, але проводив він ці моменти часто, від жорстокості до виховання та від кохання до ненависті (іноді смішно і образно), і що воно все з себе уявляло, нехай місцями це було сильно побіжно:

На початку як Аоко лаяла і дала ляпас Шикі, розумний батіг і пряник у вихованні, щоб він зрозумів, що його сила може мати/нести наслідки (хоча насправді, як виявилося - все було набагато складніше), тому потрібно відповідально та обережно підходити до цьому всьому. Взагалі це реально тонкий момент з тим – якщо починаєш розрізати лінії, то згодом перестанеш цінувати життя. А як відомо, людина звикає до багатьох речей, від чого багато чого стає звичайним і цей випадок не став би винятком для Шики, якби Аоко не втрутилася або він просто не злетів із котушок, єдине – до чого б це все призвело:

«Адже, Шики, якби тебе ніхто зараз не сварив за це, у майбутньому могло статися щось страшніше. І тоді було б пізно.

Ти дещо зробив неправильне і виходить за рамки розумного. Але це означає, що це твоя вина. Вибачь ти можеш мене ненавидіти, за це, якщо хочеш."

Ну цей момент (правда він трохи подібний) навіть тут зустрічався - це в принципі логічно, особливо від імені Арквейд: «Хіба люди оплакують корів, свиней, овець, яких вживають? Зовсім ні. Для них у цьому немає нічого протиприродного, адже тварини не належать до їхнього вигляду. Такі закони природи. Вони логічні – Рифул із Заходу, Клеймор». Коли Шикі і Арквейд міркували над тим, як їй може бути пити людську кров і наскільки це порівняно з тим, що є (пити кров) тварин.

В аніме про це не було сказано, але тут знову таки не знайшов для себе точну відповідь на запитання - «чому Шикі на самому початку вбив Арквейд?» Є тут два моменти і як варіант вони обидва послужили каталізатором. Перший – це його свідомість тісно пов'язана зі свідомістю Роа/ШИКІ, як там було? «Шлях синтезу свідомого та несвідомого перетворити його (Шикі) на вбивцю». Чому Шики бачив багато чого доброго і навіть думав, що саме він творив усі ті принади в місті. Другий момент, це те, що в ньому заграла кров убивці демонів Наная (а там ще й енергія яка передала йому Акіха) і він у мить вирішив Арквейд… та й так, всі ці нюанси могли бути хорошим для нього двигуном у різних його діях.