Згасання — це кінематографічний прийом, коли один кадр поступово розчиняється в іншому, створюючи мʼякий перехід між сценами.

Сон Хьонсу — актор-початківець, чиї будні минають за барною стійкою в спробах заробити собі на життя. Одного дня йому таки всміхається доля — і він отримує роль у проєкті відомого режисера, де зніматиметься також найпопулярніший актор країни — Юн Джухо.

Про нього ходить чимало цікавих чуток — подейкують, він пʼє лише елітну воду вартістю 400 мільйонів вон, а менеджерів міняє так само легко, як обирає страву на обід.

— Де ти живеш?
— Усе добре, я й автобусом зможу додому дістатися.
— Я запитав адресу, а не пропонував тебе підвезти.
— ...Богван-дон.
— Я тебе підвезу.

Та попри грубі, різкі слова Хьонсу дедалі більше вабить та несподівано лагідна сторона Джунхо, давно похована в його минулому. І зрештою між ними спалахує дивна іскра.

— Я не можу виправдати чужі очікування, відштовхую тих, хто знаходиться поруч, завдаю їм болю... І щоразу ловлю себе на думці, що просто бракований, хоч зі сторони так і не скажеш.

Та, схоже, не так уже й просто підкорити серце «принца», який усе життя гріється в променях слави…

Минуле, якому він ніколи не наважувався поглянути у вічі, поступово згасає, і разом із цим непомітно підкрадається нове кохання — шлях змін та зростання заради почуття, що стане останнім, — їхнім останнім шансом.