– Ти казала, що хочеш хлопця, схожого на ботаніка, – сказав Люк, для якого розставання з колишньою було як сніг на голову.

І тут у його житті з’явився хлопець в товстих окулярах та картатій сорочці – втілення справжнього ботаніка.

Люк усюди ходить за Ендрю і вивчає кожен його крок, але єдине, що йому вдається зрозуміти – це те, що хлопець зацікавлений виключно в навчанні, а також має непоганий вигляд та доволі високий зріст.

Як я… опустився до того, що крадькома зиркаю на нього?!

На цьому їхні стосунки мали закінчитися, але доля зводить їх як сусідів по кімнаті.

Я гадав, що зразковий студент, що сидить за книжками з ранку до ночі, буде наївним.

«Клятий переслідувачу, я ж тебе попереджав, щоб ти не показувався мені на очі».

Їхнє спільне життя в гуртожитку складеться непогано… Чи не так?