Через зраду друга Ян Йохан потрапляє до найжахливішого підземелля — Безодні.
У підземеллі, повному чудовиськ і монстрів, він зустрічає Лі Хьонмука — одного з найсильніших пробуджених Кореї, який кілька років тому зник саме в цьому місці.

— Пане Лі Хьонмуку, в-ви ж мене не вб’єте, правда? Я-я людина…
— Людина…
— Так, людина… Як і ви, пане Лі Хьонмуку.

Однак розум Хьонмука вже майже згас під тиском Безодні. Хапаючись за його короткі проблиски свідомості, Йохан відчайдушно намагається вижити, лікуючи рани та намагаючись знайти бодай якусь їжу.

— Раз на кілька десятиліть тут відбувається одне явище. Я називаю його «Розливом».
— Розливом?
— Чим ближче він, тим сильнішими стають зараження й божевілля… Як це щойно було зі мною.

Та коли раптово настає Розлив… Хьонмук остаточно втрачає глузд.

— Якщо ти ягня, то чому не мекаєш?
— Я-я не ягня, я Ян Йохан…
— Моє ягнятко.

Жорстокі умови Безодні, гнійна рана на нозі, страшні чудовиська, що виють із темряви й чатують на кожному кроці, і на додачу — некерована поведінка збожеволівшого Лі Хьонмука…
Не минає й дня, щоб його відчайдушні спроби вирватися з цього пекла не закінчувалися сльозами.