прочитав і сидів 20 хвилин в трансі якомусь. На прочитання пішло 4 години, такий післясмак дивний, не поганий. Маньхуа сама мене знайшла; маньхуа, де персонажі ГОВОРЯТЬ, трясця, один з одним, бо це не любоу в пітнайсіть; хоча звісно ревнощі і ті там є, але персонажі переростають це, і спостерігати за тим дуже приємно, рішення дорослих людей приймаються дорослими людьми, во👍

Але одне зауваження щодо перекладу, інше особисто що в мені hit the nerve, так що все добре

Перше- дивні конструкції, коли об'єднувалися дві версії одного вислову, або так само мішанина родового відмінка однини з називним множини, або вживання неправильних відмінків (читав і уявляв як це, бути редактором у молодій команді🤤), інколи не- з дієсловами написане разом;

Аааалеее плюсом було вживання рідкісних у творах зараз слів і словоформ як далебі або инший, авкціон (за схемою "авдиторія", "автор") і повернення до витісненої форми того самого Р.в.О. любови, самостійности, т.п.

Друге - дивне відчуття of "being exposed", ти бачиш як вчиняють герої, що ними керують їхні страхи чи неповна зрілість, і впізнаєш в них себе. Викликало відчуття і радості, коли вкінці вони все ж і фізично, і ментально подорослішали, і водночас щось некомфортне по відношенню до себе самого, ніби тобі вказали на власні недоліки, щось над чим треба попрацювати в собі... От

Стосовно таких речей як активна згода - радше напевно дякую авторам, що якось натякали на неї ("якщо скажеш мені піти геть, то я піду", "ти ж не проти?"), і друге – я просто так і не зрозумів, чи Хун Юе знайшов сенс в житті крім на мій погляд доволі деструктивного "який сенс мені жити, якщо не для тебе" ":>

І найголовніше, якби не робота команди, то не тараторив би я зараз нічого з цього, тому дякую за переклад, пошук оригінальних артів, клінінг і тайпінг!

P.S. надія на те, що Хун Юе перестане називати Ханя дядьком, непомітно вмерла в процесі прочитання 😅