Мене стратили лише за те, що я була дочкою лиходія. Останнє, що я пам’ятаю, — свій відчайдушний крик: "Я нічого не зробила!". Але замість смерті доля подарувала мені другий шанс: я прокинулася в минулому, на 14 років раніше.

Тепер я знову дитина, яка повністю залежить від своєї небезпечної родини. Спочатку я планувала тихо збирати кишенькові гроші й утекти, щойно з’явиться можливість. Та згодом зрозуміла: навіщо тікати, якщо можна змінити майбутнє?

Мій батько — жорстокий і безжальний тиран, який звик вирішувати все силою. Але цього разу я вирішила навчити його людяності. Крок за кроком я змінювала його. І тепер я впевнена в одному: мій тато більше не лиходій.