«Ти їси в такій ситуації?»
"Звичайно! Я буду насолоджуватися смаком до кінця. Хочеш шматочок?»
У романі вона перевтілилася в Луану, покинуту всіма принцесу. Її трагічна доля була вирішена заздалегідь. Дівчина просто хотіла показати людям свій кулінарний талант, а її, навпаки, охрестили відьмою. І, здавалось би, через що. Через в’ялений сир!
Генерал армії-завойовника, герцог Легіон, який втратив почуття смаку, помітив принцесу і взяв до Імперії за її надзвичайні здібності. А може він сподівався, що Луана зруйнує його прокляття, що повторювалось з покоління в покоління?
«Це смачно, правда?»
«Приготуй те саме на вечерю».
Вона була щаслива, що могла готувати й куштувати скільки завгодно смачної їжі… Але тепер дівчина також хотіла піклуватися й про герцога.
«Їжте три рази на день і обов’язково майте десерт. Я впевнена, що Вам вдасться набрати вагу…!» – Легіон відібрав у принцеси шматочок м'яса. Зовні воно нічим не відрізнялося від будь-якої іншої в’яленої яловичини. Але як тільки він відкусив його, здавалося, ніби відкрився новий, зовсім незнайомий йому світ. Незвичайне і ніжне, воно було незрівняне. Коли він обережно пережовував його, пікантний смак гострого в'яленого м’яса вражав і приємно спокушував. Все було так, як вона й описувала.
«Якщо чесно, я нічого не хотів, але моя думка змінилась».