Я переродилася другорядною лиходійкою в історії про виховання дитини. Нікчемною імперською принцесою, яка мала одержимо чіплятися до старшого брата головної героїні, отруїти її й зрештою зруйнувати власне життя. Тому вирішила: досить.
Втечу подалі, житиму на приморській віллі й насолоджуватимуся життям.

Але все пішло не за планом, коли я врятувала головну героїню.

— Кожного, хто торкнеться сестрички, я наздожену хоч на краю світу й розтрощу.

— Імператорська родина? Ті бездарі, через яких Титанія нещасна? Яка різниця, що з ними станеться?

— Вони називають мене скаженим псом, то чого дивуються, коли я кусаюся?

З-заспокойтеся, прошу.
Я ж просто хотіла втекти й бути щасливою! Та чоловік із золотими очима, головна героїня, яка вручила мені ключ від скарбниці герцогського роду, і навіть її другий брат, що завжди ненавидів мене, раптом стали поводитися надто дивно.

— Гадав, що ви справді померли, Тіа. Більше не зникайте так із моїх очей.

— Можеш ненавидіти мого брата й вважати тата надокучливим! Але не зненавидь гроші нашого герцогського дому!

— Усе набридло? Тоді вибери мене замість брата. Що? Не нести собачої маячні? Гав-гав, р-р-р!

Та що з вами всіма не так?