Я читали цю історію ТРИ РОКИ тому. У той час приречений настрій, а саме такий дає ця історія, був мені вельми близьким і що казати, це одна з тих стартових точок, з яких почались мої дослідження що ж таке трансгендерність. Переживання гг мене справді зачепили тому довго манґа знаходилась в "улюблених". Проте пізніше я бачили, що щодо цієї манґи писали, що вона дещо проблематична, якщо не трансфобна.
Я більше зосереджусь на Юджі, який у самому перекладі чомусь Юдзі (ГЕТЬ ПОЛІВАНКУ З УКР ПЕРЕКЛАДІВ!!!), бо інші гілки, е-е, ну-у, дивні, неповні, нерозкриті і всі крутяться навколо того Масакі... його і було б шкода, якби його доробили людино, а не ідеалізованою фігурою, за яким всі якогось чорта упадають. Масакі можна описати як підлітка, що хоче стати Дадзаєм Осаму і звісно розчарується. Дратує мене цей персонаж. Єдиний, хто тут є просто сонечком це Тора.
Якщо відповідати на запитання про трансфобний посил, то, ТАК, ВІН Є. Притому я не хочу сказати, що не може бути сумних історій або трагедій. "Я бачив світло телевізора" це взагалі жахастик, проте там таких претензій немає. Манґа каже "ти ніколи не станеш тим, ким ти хочеш, змирись з цим і не вийобуйся". І я впевнені, є люди, що обирають це, щоб спростити собі життя й уникнути неприйняття. Але чи вони від цього щасливі? Ні. Бо це вибір закопати себе живцем. Юджі в майбутньому або зіп'ється в депресії, або вб'є себе, або відростить бороду, одружиться і буде жити з відчуттям наче весь час брешеш всім, або нарешті дізнається, не знаю, про існування манґи "Наречена була хлопчиком", і що можна мати гормонально-підтверджувальну терапію, зробити такі операції, що почитаєте і очманієте від неймовірності людського тіла. У цього кохання може і справді немає майбутнього, але у Юджі може бути щасливе життя. І від слів "угомонись, ти шо не знаєш що ти хлоп?" ці переживання не припиняться. Бо Юджі не "перетворюється на жінку", а є нею, тип, в мозгах своїх, це більше ніж "я хочу сукеночки носити, а мені не дають(((".

Словом, якщо сприймати цю історію як ту, що ставить не крапку, а трикрапку, то мені все ще подобається, трясця його. Але з 10го розділу, ну, нехороше гг затирають.

PS гарним художнім дослідження є Bokura no Hentai. Сумно капець, але файне. Сподіваюсь, що колись тутечки перекладуть.