«Батьку, будь ласка, дайте мені шанс покінчити з ним».

Саме перед своєю смертю Рейнхард повторила ті самі слова, що воліла давно промовити. Коли дівчина прийшла до тями, то знову опинилася на похороні свого батька 15 років тому. Це був час, коли Рейнхард розлучилася з принцом Мішелем, через якого її батько і загинув. Задля помсти Рейнхард ударила кронпринца мечем у ногу. І, як наслідок, її було вигнано. Під час своєї важкої подорожі вона зіткнулася з кимось дуже несподіваним.

— Ти справді Вілл Корон?
Вона підібрала бідну брудну дитину. У минулому житті він був псом спадкоємного принца. Герой війни для її колишнього чоловіка. Прекрасна нагода відкрилася серцю Рейнхард, яка жадала помсти.
Вона дає дитині нове ім'я і вирішує використовувати її для своєї мети. Дівчина ніколи не змарнує своє нове життя. Поки будувалась фортеця для відродження садиби, юнак пішов на війну... Минуло три роки, і він, названий Вільгельмом, став чоловіком. Він більше не був дитиною, яку вона виховувала.

* * *

— як ти мені сказала… Я повернувся, і завжди повернуся живим, тож дай мені нагороду за повернення.

— яку нагороду?
Посмішка хлопчика або, швидше, чоловіка стала ширше, і він дав їй відповідь, якої вона ніяк не очікувала.

— тебе.

— мене?..

— так, Рейн.

Його ніжний голос пролунав у вухах Рейнхард.

— я кохаю тебе, Рейн.
Рейнхард була потрапила у складну ситуацію під назвою «кохання». І з цією думкою Рейнхард відчула, що хоче задушити себе.