Я думала, що відпустила своє понівечене життя, але чому нічого не змінилося? Життя - це біль...
"Цього разу мене усиновить нормальна сім'я, і я проживу в комфорті до кінця своїх днів!"
Крок за кроком я помщуся тому, хто стоїть за моєю смертю, і захищу те, що залишилося від мого маленького і дорогоцінного життя! Але чи не забагато зусиль я доклала?

"Анішо, ти ідеальна."
"Я зроблю з цієї дитини майбутнього професора."
А я хотіла лише вижити...

"Ну, так чи інакше, ти вижила. Доведеться вдочерити цю дитину."
Я неочікувано потрапила до вельможі.
До того, чию сім'ю вб'ють через кілька років!

Звідки я це знаю? І я теж! Я не хотіла цього! Не хотіла знати! Але що я можу зробити?
Чаша вже похилилася.
Я просто буду жити в блаженстві, поводячись як справжня донька протягом мого 5-річного контракту, а потім я піду!

Однак...

"...я випадково знайшов."
"Тату, ти найкращий!"
"Я знаю."

Щось не так.
"Я 'сам' це перевірив, 'особисто' оглянув. Нема за що дякувати."
"Тату, ти геній!"
"І це я знаю."

Ні, щось тут дійсно не так.


Я полюбила цю унікальну і дивну сім'ю, але...
"П'ятирічний контракт, який ми підписали, нумо його розірвемо."

Дивлячись мені прямо в очі, тато оголосив про розірвання договору.
"Я можу тобі допомогти, але ти все одно помреш".

Це все.
Смерть не за горами.

Чи зможу я вижити?