На самому краю далекого континенту простягаються землі, укриті вічним снігом, — Олденрант, і править ним великий герцог Ґізель Зібендад.
Холодна зовнішність, приголомшлива магічна сила і навіть химерні чутки про те, що в його жилах тече кров чудовиська — усе це змушує інших тремтіти у страху перед правителем. Та майже ніхто не знає, що насправді Ґізель прагне лише одного — спокійного життя, щоб можна було усамітнитися в тихій бібліотеці з чашкою теплого чаю й цілковито зануритися в магічні дослідження.
Його скромне бажання руйнує несподівана поява нареченої з південного краю, Корнії.
Замість сестри, яка спетляла геть, як тільки почула про заручини, у весільному вінку опиняється позашлюбний син правлячої родини Корнії, Ренслі Малросен.
Боячись викриття, він ледь устигає замаскуватися, але натура є натура, життєрадісний і балакучий лицар незабаром уже носиться замком, розхитуючи золотавим волоссям, мов сонячним сяйвом. Він знов і знов здіймає галас у крижаному палаці, який, здавалося, давно був приречений на вічну тишу.

Звинуватити його у фальсифікації пошлюбин й негайно вигнати було б цілком справедливо, та Ґізель ловить себе на тому, що стає дедалі важче відводити погляд від Ренслі — того, хто на кожну найменшу проявлену люб’язність відповідає яскравою усмішкою й безупинним щебетом.
Ренслі ж, від народження відкинутий і покинутий через обставини свого народження, опиняється в Олденранті — і поступово проймається ніжними, потаємними почуттями до Ґізеля, який здається байдужим, але насправді є дивовижно дбайливим.
Та щойно молодик усвідомлює власні почуття — на обрії вже постає мить розлуки…
Чи зможе Ренслі знову повернутися до Олденранта — найхолодніших земель континенту, але водночас тих, де зібрано найбільше тепла?