"Ти не знаєш, як у мене побігли мурашки, коли я побачив, як ти шкутильгаєш».
Через ті травми вона мала виснажений вигляд... Ось чому імператор покинув її в хуртовині, тримаючи у руці меч, заплямований кров’ю її рідних і друзів.
***
Сильний снігопад. Розелін, покинута у безпроглядній темряві, була готовою прийняти смерть. Сім'я, друзі, амбіції. У неї не було причин продовжувати жити. Вона лягла своїм холодним тілом і дивилася, як білий сніг перефарбовувався в чорний колір. Болісний холод швидко відступив. У той час вона думала, що замерзнути до смерті було б не так вже й погано.
«Ти та, хто загнаний у глухий кут на порозі смерті, але лежиш так, ніби запануєш над усіма цими сніговими полями»
Цей чоловік.
«Це життя… Якщо ти наполягаєш на тому, що воно тобі не потрібне, я заберу його собі»
Генерал ворожої країни - Тамон Кразіс.
«Тепер ти моя, королево».
Її покинули всі, чи може він її у них украв?