Герой Андерт.
Відважний мечник, що пожертвував собою у великій війні. Один із найвидатніших героїв усіх часів… Та насправді це була жінка, в образі свого молодшого брата.
Тобто я.
Однак…
— Га?
Минуло чотири роки з моменту моєї смерті, а я щойно повернулася до життя? Залишалося лиш моє тіло, тож був тільки один спосіб вижити. Стати покоївкою.
— Ви ніколи ще не працювали покоївкою, то чим ви займалися до цього часу?
— Була безробітною.
— Що вмотивувало вас податися на цю вакансію?
— Гроші.
— У якому маєтку ви воліли б працювати?
— У настільки виснажливому й гидкому, де ніхто б і не помітив, якби хтось помер.
— Якого роботодавця бажаєте?
— Жорстокого, який тероризує своїх працівників.
Так мене хоча б не звільнять, бо я єдина, з ким він може працювати.
— …
На мене так глянули, немов я божевільна.
***
Ось тут я й розпочну все з чистого аркуша.
Не як герой Андерт чи мій хворий молодший брат, а як покоївка на імʼя Дейзі.